/Files/images/100-книг-які-варто-прочитати.jpg

Живе бібліотека...

Для тебе, щоб умів ти розуміти,

Що Хліб і Книга на однім столі,

Як Щастя і Добро повинні жити!


Раді вітати Вас на сайті нашої бібліотеки!

Наша адреса:

19800

Черкаська обл.,

смт. Драбів,

вул. Центральна, 40

Публічна бібліотека

Ми працюємо:

з 8 год. до 17.15 год.

вихідний - неділя


Шановні користувачі!

Бібліотека запрошує

у квітні на культурно-мистецькі заходи:

- Засідання клубу «Тет-а-Тет» До Всесвітнього дня здоров’я (07.04);


• онлайн вікторина «Твоє майбутнє в твоїх руках»;


• перегляд відеоролика «Здоров’я: вибір кожного»;


• інформіна «Здоров’я - найцінніший скарб».

- Слайд-вернісаж «Людина і природа: трагедія чи діалог? (14.04);

- Книжково-літературний глобус «Додай читання в своє життя» до Всесвітнього дня книги і авторського права (20.04);

- Відео-сюжет «Чорний біль України» до дня Чорнобильської трагедії (26.04);

- Презентація нових книг для підлітків «Книги, з якими варто дорослішати» (27.04);

- Святкова мозаїка «Благословення сходить із небес» до Великодня (30.04)

Ласкаво просимо!


ЛОВИ МОМЕНТ!!!


Нова література від


Українського інституту книги!

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/BBE20254-5DA2-4D5F-993F-C0927E5F5DA8.jpeg

/Files/images/foto_vidan/IMG_4308.JPEG/Files/images/foto_vidan/IMG_4297.JPG/Files/images/foto_vidan/IMG_4301.JPG/Files/images/foto_vidan/IMG_4296.JPG/Files/images/foto_vidan/DE50A525-A85A-4333-8AA6-BE5152075394.jpeg


Вітаємо кращих юних читачів бібліотеки!

Книга завжди була і залишається вірним і надійним другом людини. Навіть в наш час, коли є така чудова річ як Інтернет, де можна знайти відповіді на будь-які запитання.

Молодь і книга – поняття нероздільні. Особливо актуальна ця тема в час розбудови нашої української держави. І тому головне, до чого прагне сьогодні наша бібліотека – це збільшення кількості молодих користувачів, які відчувають жагу до читання, книжковий голод.

З цією метою вже стало доброю традицією відзначати та нагороджувати найактивніших і найкращих читачів бібліотеки. За минулий 2020 рік ними стали: Саєнко Владислав, Корнієнко Анастасія, Єсик Юлія, Осадча Юлія.

Зичимо вам, дорогі наші переможці, успіхів у навчанні і подальших зустрічей із книгою!

/Files/images/foto_vidan/47411643-7930-4103-8FD8-B9043E1E23F2.jpeg/Files/images/foto_vidan/B362A2C9-A27D-43D1-8D60-92CCE869B039.jpeg/Files/images/foto_vidan/52C5F894-9F34-49D8-905A-66117CE87AA5.jpeg/Files/images/foto_vidan/4DEFA4EF-06BC-4FBE-ABCB-5E9029F54C83.jpeg


За перемогу в обласному конкурсі вуличних акцій з юнацтвом "Молодь Че на Симоненківській орбіті" Драбівська районна бібліотека нагороджена дипломом третього ступеня та подарунками.

/Files/images/golovna_18/131905167_1083979445374879_4765331070109842873_o.jpg


ЗАХОДИ 2021


День навколишнього середовища відзначається в Україні щорічно у третю суботу квітня з 1998 року згідно з Указом Президента України «Про День довкілля»
Цього дня громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.
Запрошуємо вас переглянути виставку вернісаж до дня довкілля «Землі квітучої краса» На виставці представлені матеріали про закономірності формування довкілля, методи його збереження та охорони. Демонструється література, яка висвітлює питання небезпеки забруднення довкілля, та шляхи вирішення екологічної загрози суспільному розвитку в економічній, екологічній, соціальній і духовній сферах.

/Files/images/foto_vidan/174290700_1160493394390150_2034827048847304173_n.jpg



















/Files/images/foto_vidan/IMG_4295.JPG

Шановні читачі!

Запрошуємо вас переглянути нашу книжкову
виставку до Всесвітнього дня здоров’я! Здоров`я людини – найвища особиста та суспільна цінність. Ознайомившись з представленими на виставці книгами, ви дізнаєтесь, що приносить найбільшу шкоду нашому здоров`ю та руйнує нас, і що треба робити, щоб зберегти і зміцнити своє здоров`я. А головне – ви зрозумієте, яку величезну цінність має для нас здоров`я, а також те, що воно залежить тільки від нас самих, від правильності нашого вибору та поведінки!


/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/165475924_1147498175689672_2647041191517099650_n.jpg

Всеукраїнський тиждень дитячого читання
Перед книгою віками схиляло в шанобі голову людство, вважало її своєю святинею. Адже книга вселяє в нас любов до рідної України, вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова. Книга наш помічник, а для тих, хто вміє дружити з нею – вірний друг. Особливо вона необхідна дітям, бо книга і читання – це великі вчителі і вихователі людських душ.
Драбівська Публічна бібліотека, працюючи з юнацтвом, прагне оновити зміст і форми спілкування з читачами. І все це з однією метою – залучити якомога більше дітей до книги, до проведення свого вільного часу в бібліотеці.
Багато в чому це стає можливим завдяки активній участі нашої бібліотеки у щорічному Всеукраїнському тижні дитячого читання.
У центрі уваги тижня, як завжди, є книга та її шанувальники – діти, для яких працівники бібліотеки підготували та провели ряд цікавих заходів.
Напередодні тижня книги проходила акція «Візьми літературу на канікули», а відкрився тиждень експрес-екскурсією «Музей словників». Неабиякий інтерес у читачів бібліотеки викликала віртуальна подорож «Мандрівка книжковим світом». Багато нового, пізнавального і незвичного дізнались діти під час проведення інформіни «Ярмарка порад: що читати?».
Привернути увагу дітей до книги та поглибити знання допомогла онлайн-виставка «Цікаві таємниці з книжкової полиці». Для кращого вивчення запитів та інтересів читачів проведено бліц-опитування «Книги, що стали подією».
Неабияке задоволення приносять нові книги, які надходять до бібліотеки. Адже кожна нова книга – це подія та нове знайомство. Напередодні, за Державною програмою від Українського інституту книги, бібліотека одержала багато нової літератури. З великим задоволенням читачі ознайомилися з новинками під час перегляду книжкової виставки «Лови момент! Новинки літератури для юнацтва від Українського інституту книги».
Ритм життя сучасних людей настільки стрімкий, що інколи буває важко знайти вільний час для читання. Так, звичайно, непотрібно відмовлятися від усіх благ цивілізації: від комп’ютерів, телефонів, планшетів, ноутбуків та нових віянь техніки, адже вони нам приносять користь. Та варто пам’ятати про книгу, яка дарує нам моральне задоволення та істинні хвилини щастя.

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/164527843_1147497805689709_5381190236259142996_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/165419297_1147497745689715_6041179752907570103_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/165444424_1147497659023057_2780285598976163393_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/165611320_1147497732356383_4680257058505250406_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/166023331_1147497669023056_2321945345596328911_n.jpg



/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_3756.jpg21 березня ми відзначаємо Всесвітній день поезії.
Поезія – це завжди крок вперед
від суєти, буденної нудоти
у стан душі, окриленої в лет,
до неба слів, до вільної свободи.
О. Олехо
Поезія… Таке коротке і змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає спілкуванню, розширює кругозір.
Поетичним зорепадом чарівної поезії представлена книжкова виставка «Поетична аптека».
Пропонуємо вам скористатися чарівніми пігулочками для души!

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_3754.jpg


/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_3659.jpg

20 березня цього року мудре 70-ліття відзначає талановита поетеса, педагог і просто прекрасна людина, яку виколисала наша Драбівщина Валентина Іванівна Ступаченко. До святкової дати Драбівська публічна бібліотека підготувала літературний автограф «Я прийшла від землі». Поезія В. Ступаченко різножанрова. Сім ліричних циклів - від патріотичних віршів до авторських пісень є щирою сповіддю перед читачами, що торкається найпотаємніших струн душі. Це наше життя, наша святиня. Тож знайомтесь, читайте, насолоджуйтесь прекрасним словом поетеси.



/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_3487.jpegДо дня народження великого українського поета та художника Т. Г. Шевченка Драбівською бібліотекою було проведено інтернет годину поезії «Кобзареве слово - вічне».
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продов­жується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.
Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної і національної справедливості, відданістю правді і свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук і болю, скільки для цього треба було прозрінь думки і висоти духу? Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а й його епоху, атмосферу життя суспільства, його сучасників. І не тільки однодумців та друзів, а й супротивників, опонентів і антиподів. Увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв епохи, що у своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій він був собою.
Великий подвиг Тараса Шевченка полягав передусім у тому, що він, винищивши поняття про свій народ – повернувши цьому поняттю його споконвічну гідність, – водночас підніс до загальнолюдського рівня і відроджувану літературу цього народу.
І не менш великий подвиг його в тому, що відроджувану літературу свого народу він запліднив найпередовішими ідеями свого часу і навіть випереджальними. Не запозиченими (хоч начитаність його, відбита в щоденниках і в автобіографічних повістях, безсумнівна, а зацікавлення його досягненнями людської думки було постійно велике), а тими, до яких підводив і досвід власного народу, які народжувалися з болю і роздумів про нього, з потреб боротьби за його кращу долю, за його майбутнє. І, звичайно ж, з високого поняття про людину, про людство.
Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того “національного сорому”, який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Запрошуємо переглянути тематичну підбірку книг про кохання «Читайте книги про кохання!! Будьте завжди щасливі та кохані!»

/Files/images/157867879_1133763720396451_6480098084843173981_n.jpg


До вашої уваги святковий калейдоскоп до Міжнародного жіночого дня «Жінко! Вічна і кохана»

Найніжніший та найсвітліший день в році – 8 березня! Початок весни, початок життя в природі, перше тепло. Дорогі жінки, нехай це тепло оселиться у ваших домах і душах. Нехай краса природи надихає, а початок весни символізує початок чогось прекрасного у вашому житті! Зі святом!

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/157511726_1133761783729978_6802332080005716375_n.jpg


/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/155045603_1129361804169976_3058509547372330517_n.jpgЦими днями по всій Україні проходять заходи, присвячені 150 річниці від дня народження геніальної доньки - Лесі Українки.
З нагоди знаменного ювілею Указом Президента України 2021 рік проголошено роком Лесі Українки.
Леся присвятила себе боротьбі за вільну Україну і ми з вами дедалі частіше потребуємо її палкого слова, її мудрих заповітів, її мужності.
До знаменної дати працівники Драбівської бібліотеки провели літературну композицію «Славна донька України».
Присутні мали можливість ознайомитись з книжковою виставкою, та переглянути відеосюжет «Леся Українка: 10 вражаючих фактів».
Пам’ять про Лесю Українку вічна. Устами героїні «Лісової пісні» Леся стверджує:
- «Ні, я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає».

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/155195968_1129361750836648_2086508832171412688_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/155189704_1129361877503302_7709031467114558291_n.jpg/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/155045603_1129361804169976_3058509547372330517_n.jpg


/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_273809щ8г.jpg

Щороку, 21 лютого в Україні відзначається Міжнародний день рідної мови. Це значуще свято для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на теренах нашої держави.

Духовні надбання кожного етносу зберігають і передають із покоління в покоління рідну мову, мудрість, культуру, традиції та обряди.

Українська держава прагне створити належні умови для задоволення освітніх потреб представників усіх етносів з метою збереження власної етнічної самобутності, невичерпного розмаїття різних мов і національно – культурних надбань.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови у Драбівській бібліотеці влаштована літературна мандрівка «Рідна мова – то доля народу». Тож запрошуємо всіх бажаючих до перегляду виставки.


/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_2454лорлоип.jpg

День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих. Свято — неофіційне і не є вихідним, проте активно відзначається молоддю щорічно 14 лютого. День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят.Історія виникнення святаДостовірних даних про те, де саме зародилася традиція святкування — немає, одні вважають батьківщиною знаменного дня — Англію, інші — Францію. За переказами, День Святого Валентина вшановує великомученика Валентина — священика, який всупереч наказу імператора Клавдія ІІ, що забороняв молодим чоловікам мати сім'ю, таємно вінчав закоханих. Правитель вважав, що самотній чоловік, не обтяжений сімейним побутом, має шанси стати кращим воїном, оскільки його думки зайняті тільки майбутніми битвами. Незабаром дії священика були розсекречені, сам Валентин постав перед судом, піддався жорстоким тортурам і згодом був страчений. В ніч перед стратою він написав своїй коханій лист — признання в любові у віршованій формі. Згодом такі листи стали називати «валентинками». Дата смерті великомученика і припадає на 14 лютого.Минуло багато часу, в XIV столітті священика Валентина канонізували — за благі діяння віднесли до числа святих. Відтоді День Святого Валентина активно святкується в Європі і в нашій країні.Традиції святкування та символіка Дня Святого ВалентинаЩороку 14 лютого молоді люди, що мають пару, дарують своїм половинкам різноманітні подарунки:• «валентинки» — символічні листівки у формі сердечок, які містять признання в коханні, найчастіше у віршованій формі;• солодощі, виготовлені в тій же «серцевій» формі або які зображують фігурки Купідона — бога любові;• м'які іграшки та сувеніри.Особливості Дня Валентина• Ті, хто страждають від нерозділених або таємних почуттів, також дарують символічні сувеніри своїм коханим, ніби натякаючи на свою прихильність, нерідко такі подарунки підносяться інкогніто.• Дуже романтично, коли в День закоханих, пари зізнаються один одному в любові, мріють про щасливе спільне майбутнє, а молоді люди роблять пропозиції руки і серця своїм обранцям.• За статистикою ЗАГСів і храмів, на 14 лютого припадає дуже велика кількість урочистих реєстрацій шлюбу та вінчань, оскільки молодь вважає хорошим знаком об'єднання сердець саме в День Святого Валентина.День закоханих — світське свято. Оскільки його зустріч припадає на сльотавий і вогкий місяць зими, молодь з нетерпінням чекає його, щоб просто весело провести час, адже новорічні свята давно позаду, а весняна «маївка» ще нескоро. Тим не менш, є пари, які дуже серйозно ставляться до цієї дати і переносять на неї доленосні рішення.

/Files/images/knigi_nashih_zemlyakv/IMG_2455грл.jpg


Книжкова експозиція «Час і досі не загоїв рани» (до дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав)

/Files/images/golovna_18/maslo/IMG_2465.jpg

Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена до виведення радянських військ з Афганістану у 1989 році. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Афганська війна (1979-1989) була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу та стала однією з вагомих причин його краху. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. За десять років неоголошеної війни на поле бою було відправлено більше 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600-тисячної армії. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули близько 15 тисяч вояків, із них майже 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей - сиротами. Більше 8-ми тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля. На сьогодні в Україні - близько 150 тисяч ветеранів Афганістану. Мало хто з них сподівався, що за 25 років життя на мирній Батьківщині їм ще доведеться на власній землі воювати з завойовником і окупантом - РФ. Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових. З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників, багато з них, на жаль, загинуло.

У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.


Літературна експозиція «Родом з Ковалівки» (до 103 річчя від дня народження Михайла Масла)

/Files/images/bblotechn_vidannya/IMG_2452.jpg

З Драбівщиною пов’язане усе життя поета, воїна, педагога Михайла Кириловича Масла. Він народився 11 лютого 1918 р. у бідній селянській родині в с. Мойсівка, більшу частину життя прожив у с. Ковалівка, вчителював у навколишніх селах. Та сьогодні його ім’я відоме далеко за межами Черкащини, адже творчість Михайла Масла вивчається в усіх загальноосвітніх школах України.Михайло Масло закінчив Мойсівську, а згодом і Шрамківську середню школу. Перші твори були написані в шкільні роки, його вірші друкували районні газети у 1935-1936 рр. Після закінчення середньої школи в 1937 р., був направлений в Капустинську школу старшим піонервожатим, того ж року вступив на заочний відділ Лубенського вчительського інституту. Був учасником Другої світової війни, мав нагороди.Після війни повернувся до вчительської діяльності, якій присвятив 40 років. У 1956 р. Михайло Масло закінчив мовно-літературний відділ Черкаського педагогічного інституту. У Ковалівській школі працював учителем української мови та літератури 26 років, а з 1960 по 1972 рр. був директором цієї школи.Поряд з педагогічною діяльністю М.К. Масло знаходив час для написання віршів. Почав друкуватися з 1951 р., автор поеми про народну художницю К. Білокур «Як зацвіли троянди». Протягом життя видав 10 поетичних збірок : «Дорогою в поле» (1956), «Гроно» (1956), «Земля батьків» (1960), «День прибуває» (1962), «Від імені сіл» (1963), «Жайворонки» (1966), «Спалахи» (1970), «Літо» (1978), «Передчуття весни» (1982), «Вінок з колосків» (1986 – вийшла після смерті),З 1957 року поет – член Спілки письменників України. Основні мотиви творчості – краса рідної землі, любов до дітей, пошуки справжнього щастя в житті. Літературна спадщина М.К. Масла вагома і значуща, а ще цікава, самобутня, багатобарвна. Поезії і поеми автора наповнені глибоким змістом тогочасного сьогодення та історичного минулого нашого народу.

М.К. Масло помер 27 грудня 1984 року, похований у с. Ковалівка Драбівського району. У 1985 р. у цьому селі вдячні земляки відкрили Музей Михайла Масла, а у 1988 р. заснували районну премію імені Михайла Масла, відроджену сьогодні як щорічну літературну премію імені Михайла Масла.


Бібліотерапія «Лікування романами: і знову про кохання»

/Files/images/pod/IMG_2227лл.jpg

У світі набуває популярності новий вид терапії. Депресію, стрес, страх перед змінами й десятки інших розладів лікують за допомогою ретельно підібраних художніх творів. Новий вид нетрадиційної медицини отримав назву бібліотерапія. Кохання – те, що надає всьому сенсу, надихає, підіймає й наповнює. І, перефразовуючи назву однієї книжки, переконані: щасливі люди читають книжки, п’ють каву й кохають.Коли довкола так багато слів любові, так багато щасливих очей, переплетених рук, пропонуємо вашій увазі кілька книжок для справжніх книголюбів.
Історико-документальна панорама «Україна єдина і неподільна» (до дня соборності України)

/Files/images/golovna/molod/IMG_1809.jpg

Офіційно святкувати День соборності в Україні почали лише у 1999 році після указу президента Леоніда Кучми. Щорічно в цей день відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році – проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР.Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані відобразити саме його. Мабуть, найбільш знаковий з таких відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей.До Дня Соборності у Києві в 13-те відбудеться традиційна акція «Живий ланцюг Соборності», у ході якої учасники об’єднають береги Дніпра «живим ланцюгом» на мосту Патона. Такі ж акції та різні урочистості проходять у багатьох містах нашої країни.День Соборності України – день, який символізує єдність земель України. Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.
Краєзнавче досьє «Великий українець з татарським корінням» (до 150 річчя від дня народження А. Кримського)Над часом і простором.Агатангел Кримський – один із найвизначніших українських учених ХХ-го століття і світових дослідників сходу, людина-енциклопедія, людина-легенда з вражаючою біографією, унікальною пам’яттю і феноменальною працездатністю. Нащадок кримського хана, він був закоханий в Лесю Українку (з якою познайомився в юності і яка присвятила йому свою драму «В катакомбах»), навчався у кращих професорів московського інституту східних мов, переклав на російську мову Коран (у 1905 році), підтримував зв’язки з Іваном Франком, Михайлом Драгомановим, Володимиром Вернадським, Борисом Грінченком, Сергієм Єфремовим та багатьма іншими відомими діячами і вченими… Маючи вже в тридцятирічному віці як професор найкращі наукові перспективи у Москві, згодом несподівано для багатьох переїхав до Києва, стояв біля витоків Української академії наук, був учителем титана української історичної науки Омеляна Пріцака, знав від 60 до 100 мов, перекладав, писав вірші і прозу, був визнаним ерудитом та інтелектуалом навіть у високих академічних колах. Категорично відмовився від нав’язливої пропозиції всесильного Кагановича укласти «Російсько-український словник», над підготовкою якого, за його словами, «безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники». При цьому не зазнав щастя в особистому житті, а в останнє десятиліття перед арештом і загибеллю, по суті, самотньо і в злиднях згасав як особистість і як великий вчений у тоталітарній державі, котра безжально пожирала всіх, хто дихав і мислив вільно. Зрештою, був закатований червоним режимом як «ідеолог українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля», а через кілька десятиліть після смерті ЮНЕСКО внесла його ім’я у перелік найвидатніших діячів людства.Неймовірно вражає діапазон його наукових інтересів і сфера досліджень. Агатангел Кримський – один із найвизначніших світових мовознавців і дослідників історії та культури Сходу, визнаний авторитет і експерт в галузі санскриту, семітології, східних і західних мов. Лише сходознавча творча спадщина Кримського складає 26 томів. Він – автор першої в світі історії арабської літератури в 5 томах, 4-томної «Історії Туреччини та її письменства», «Історії Персії та її письменства», «Історії мусульманства», «Історії арабів і арабської літератури», автор сходознавчих праць з арабістики, тюркології, іраністики, візантійської культури, оглядів сирійської й абіссинської літератур, статей про роль слов’янського елементу в Османській імперії, робіт з історії хозарів, Криму та ін. Він переклав на українську мову літературні твори таких велетнів Сходу як Омар Хайям, Фірдоусі, Сааді, Гафіз та інші, а також твори письменників західноєвропейських літератур. А.Кримський – автор перекладів творів Тараса Шевченка на турецьку мову.Незаперечними і унікальними є заслуги А.Кримського у вивченні і розвитку української мови. Автор «Української граматики», «Нарисів з історії української мови», «Давньокиївської говірки», «Базисних правил українського правопису», упорядник першого видання «Головних правил українського правопису», він присвятив низку праць українській літературній мові, її збагаченню й унормуванню, категорично виступаючи проти «погодінської теорії» та імперської версії про «колиску трьох братніх народів». Також відомий своїми студіями з антропології, етнографії та фольклористики, написав низку студій з літературознавства, зокрема про І. Вишенського, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Котляревського, Г. Квітку-Основ’яненка, І. Карпенка-Карого, О. Кобилянську, М. Коцюбинського, П. Тичину, Лесю Українку, Ю. Федьковича та ін.О. Пріцак свого часу писав, що його вчитель був «дуже яскравий представник європейського «fin de siecle» (кінця століття) і становить певний виняток в українській інтелектуальній історії, і властиво, не ввійшов у її канон. Через подиву гідну активність Агатангела Кримського в багатьох ділянках (орієнталістика, славістика, політика, публіцистика, література, націологія) спадщина його надзвичайно важко піддається цілісному аналізові. До того ж тут маємо справу з украй суперечливою, складною особистістю, занурення у внутрішній світ якої вимагає від дослідника ґрунтовних знань у галузі психології та психіатрії».…В його жилах не текло жодної краплини української крові, батько його був татарином з білоруським корінням, а мати – полячкою з Литви, але він називав себе «далеким від соціалізму» українцем і все своє життя присвятив вивченню світових культур і насамперед – української історії та культури, внесок у розвиток яких Агатангела Кримського – феноменальний. І – належним чином не поцінований. Ні в часи його життя, ні тепер. Більшовицька держава, в якій він змушений був жити в останні десятиліття свого земного буття, скарала вченого на горло як небезпечного злочинця. За тоталітарних часів ім’я А.Кримського переважно замовчувалося, оскільки його геній не вкладався в прокрустове ложе сатанинської ідеології тодішнього режиму. Нині часи нібито змінилися, однак український вчений світового рівня фактично до нас так і не наблизився. Вочевидь, архіви досі зберігають його неопубліковані рукописи, і численні праці потребують перевидання і новітнього прочитання. Відтак багатющий унікальний спадок Агатангела Кримського не став невід’ємною частиною нашого культурного мейнстріму. Зайве називати причини – вони і так всім зрозумілі. Нинішня держава – як загумінковий цивілізаційний покруч без мети і без орієнтирів – не бачить і не знає А.Кримського, бо висока культура нині «старомодна» порівняно з дешевою й дурнуватою клоунадою, возведеною в ранг державної політики.Прикро, але все ж доводиться з гіркотою повторювати: нація, котра не шанує своїх геніїв, а поклоняється чужим фальшивим ідолам і доморощеним паяцам, приречена на безпам’ятство і позбавлена майбутнього./Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/IMG_1808.jpg


Літературний портрет, презентація творчості «Поет, прозаїк, сценарист» (до 85 річчя від дня народження В. Пепи)

Пепа Вадим Іванович народився 1936 року в смт. Драбів Черкаської області, Драбівського району (колись Полтавської), тепер Золотонішського району в родині селян-колгоспників. В Драбові пройшли його дитинство й навчання, тут його батьківська хата, яку він згадує в своїй книзі «Розкажи мені соколе»: «У моєму рідному селі Драбові хати поступаються «будинкам». Нинішня оселя батьків десь посередині між тим і тим: від одного втекла,а до другого не пристала. Двір окинуто доладним парканом-штахетником. А за мого навчання в школі огороджували латами- дві горизонтально прибиті до стовпців жердини, та й усе…» У вже згаданій книжці він пише: «…Метрика з моїм ім'ям та прізвищем , яку держали батьки в загсі ,коли я народився, згоріла. Батько середини тридцятих років – член партії, комуніст. І коли мати з п’ятьма малими дітьми залишилася в окупації ,то спалила геть усі документи, які свідчили про активну роботу батька як одного з сільських керівників і про її, материну ударну працю на полі, в ланці, що саме перед війною вирощувала хай не такі, як у п’ятисотениць по той бік Дніпра Марії Демченко, але ж найвищі в Драбівському районі врожаї цукрових буряків. Маю тепер поновлене свідоцтво, хоч і з похибкою: районні архіви пропали, записувалося зі слів матері, а вона, б’ючись, як риба об лід, не дуже твердо пам’ятала, хто коли з нас п’ятьох народився, повернення ж батька з війни ще було чекати аж до сорок сьомого року.»Навчався Вадим в Драбівській середній школі, а потім закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. Восени 1956 року був виключений з четвертого курсу. «Навчаюсь уже на четвертому курсі , і раптом десь подівся товстий зошит із скромними – не відважуся ними й хвалитися, - віршованими пробами та чуттєвими, які самі просилися на папір, міркуваннями. Аж терміново кличуть просто з лекції до ректорату. А там за довжелезним столом у просторому кабінеті – понад двадцять що найповажніших осіб : знайомий не одному поколінню випускників академік Швец, ще й як не академіки, то доктори, професори. І в кожного в руках – аркуші з моїми віршами, записами. Кимось же акуратно передруковано та, мабуть же й перечитувано. Чи ще хтось удостоївся такої честі – щоб на поетичні вправи початківця добровільно, без запросин накидалася така достойна когорта читачів. Добивали мене віршем , присвяченим , звичайно ж Тарасу Шевченку. Спасибі ,що тут же не віддали в лабети відомих службистів:А поки що спи Тарасе,Прийди розбудити.Як почнем кайдани рватиІ волю кропити!З того вірша тільки ці рядки й знаю. Все з доленосного зошита стерлося з пам'яті…То була осінь чергової пильної уваги комуністичних керманичів до духовного розвитку підростаючого покоління. З усіх вузів тодішнього Союзу загриміли за Урал виключені студенти. Одні за – колючий дріт у табори. Інші – поза черговим призовом у солдатчину. Мене муза віддала на поталу нижчим чинам на полігон в Тоцькому , де у вересні 1954 року випробувалась на відкритій місцевості ядерна зброя. Що там була за радіація і як вона позначалась на здоров'ї піддослідних , ніякі лікарі ніколи об тім не повідомляли…»Саме восени 1956 року і почалося становлення Вадима Пепи як людини і письменника. Після відбуття солдатчини Вадим Пепа поновив навчання на тому ж факультеті і одержав диплом журналіста. Працював у редакції для дітей та юнацтва Українського радіо , в журналі «Україна». Писав сценарії для «Укртелефільму» й української студії художньо- документальних фільмів. Після проголошення незалежної Української держави працював у Міністерстві у справах національностей та міграції України. В літературі починав з поетичних книжок для дітей : «Найкращий трамвай», «Прилетів лелека з вирію», «Горохова скриня». Автор збірки поем за народними мотивами «Скажи мені соколе», книг художньо-історичних нарисів « Ключі до вирію», «Україна в дзеркалі тисячоліть», «Пам*ять української душі», сценаріїв документальних фільмів «Андрій Головко», «Петро Панч», «Квіти Чернятки», «Право на мрію», та ін. Після закінчення університету працював на журналістській роботі, зокрема в газеті « Літературна Україна», а потім – завідуючим відділом художньої літератури газети «Друг читача».Його вірші часто друкувала преса, особливо для дітей.Зібравши багато даних про народні ігри, Володимир Іванович Пепа частину з них упорядкував і здав у Київське видавництво «Веселка». Багато ігор записано на території Драбівщини, ігри нашого дитинства «Піжмурки», «Мала купа», «У квача», «Сміх». У видавництві «Радянський письменник» вийшла цікава книга, з якої цитували бібліографічні уривки «Розкажи мені, соколе». Ця книга складається з двох поем - «Золотий плуг» та «Серцю милий та золотокрилий», а також з досить оригінальної післямови «Світовид відкриває таємниці», де автор порушує важливе питання про зв'язок народної творчості з історією слов’ян, з їх культурою, наукою. Ця книжка становить цінність для учителя філолога, для фольклориста і історика.Вадим Іванович Пепа націлив свою творчу увагу й талант на розкриття глибоких коренів правіри наших далеких предків, які вірили в сонце, вогонь, воду, вітер, грім… Тому і назви цих явищ були народні, зрозумілі, близькі до усвідомлення кожному, а ще свої, не принесені звідкілясь з чужини чи й насильно нав’язані. Це Світовид, Ярило, Даждьбог, Велес, Морена, Лада. Досить цікаві роздуми і пошуки фактичного матеріалу письменника про народні символи, зокрема калину, колоски, рослинний орнамент на рушниках та багато інших розтаємничених понять народної міфології, що з часом загубилася в бурхливих подіях історії, але збереглася в мові, звичаях, фольклорі…А ось зовсім незвичне: автор твору на багатьох прикладах, на величезному фактичному матеріалі по науковому, хоч із художньою вправністю доводить, що отой перший засновник Києва князь Кий, не хто інший, як дохристиянський Бог грому й блискавки, його брат Хорив – це образ Сонця, сестра Либідь – образ Ранкової Зорі… Віра праславян переплітається глибоким корінням з сучасними обрядами, звичаями. До цього треба лише придивитися.Вадим Пепа здійснює гігантську роботу задля відкриття справжньої картини історичного процесу, він перечитує, переосмислює й переоцінює мало не все дотичне до явище, подій та історичних осіб, перемо гіф поразок на шляху історичної еволюції реального українства./Files/images/golovna_18/maslo/IMG_1597.jpg
Поетичний вернісаж «Я – українець, і цим пишаюся» (до 86 річчя від дня народження В.Симоненка)Україно! Ти - моя молитва,Ти моя розпука вікова...Гримотить над світом люта битваЗа твоє життя, твої права.В.Симоненко8 січня виповнюється 86 років від дня народження В. Симоненка. Йому судилось вийти на українську літературну ниву в буремну добу хрущовської відлиги. Серед українських шестидесятників він відзначався надзвичайною громадянською мужністю, безкомпромісністю і патріотизмом.На початку шестидесятих років В. Симоненко входить у коло київської опозиційної інтелігенції, бере активну участь в роботі комісії, що займалась розшуком місць таємного поховання жертв сталінських репресій. Він став одним із авторів Меморандуму до Київської міської ради з вимогою оприлюднити ці скорботні місця та перетворити їх у національні меморіали, що не сподобалось владі. Крім того, на Заході почали видавати твори поета ненадруковані в Україні.Тоталітарний режим завдав поету жорстокого фізичного удару, після якого він важко хворів... В 1963 році Україна прощалася з митцем.В. Симоненко – поет, який усе життя йшов до Храму справжньої літератури, до себе, до України, до істини. Майже кожен його вірш – про Україну, про рідну матір, про безрадісне життя простого народу. Він неначе відчував у своїх жилах кров усіх попередніх поколінь, яким не дали права сказати правду. Тому слово його сконцентрувало в собі таку потужну енергію любові і ненависті.Різка критика лунає вже у ранній студентській ліриці поета. Особливо яскраві шедеври “47 рік” і “Брама”. “47 рік”- перша чесна згадка про третій Голодомор. Юний автор належно оцінює тогочасну соцреалістичну літературу, яка служила загарбницькій владі, не помічаючи геноциду проти свого народу:Я не забув мужицькі очі хмурі,Обличчя матерів налякані, тривожні,Коли писали ви, продажні шкури,Про їх життя щасливе і заможне.За поетового життя побачила світ лише одна збірка “Тиша і грім”(1962). Інші збірки вийшли після смерті за сприяння друзів, хоч понівечені і спотворені цензурою.Однак ніщо не могло вбити народну любов до митця. Його вперто читали, ризикуючи свободою, переписували і розповсюджували захалявні твори. Тільки в 1981 р. вийшла перша збірка ”Лебеді материнства”.1995 р. В. Симоненку присуджено Державну премію України ім. Т.Шевченка.На изображении может находиться: один или несколько человек
Літературний колаж «Світло Христової зорі» Нова радість стала,Яка не бувалаНад вертепом звізда яснаУвесь світ засіяла…7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: «Христос народився! Славіте Його!». Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які відзначаються особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий – Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, «повороту до весни».У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури. Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування.Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну.Різдво – це дуже красиве і радісне свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє.Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28-го листопада по 7-е січня триває піст (в цей час люди відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд). Діти вивчають колядки (різдвяні пісні), щоб потім під вікнами будинків колядувати і славити народження Ісуса.Різдво в Україні – це улюблене свято, яке чекають і люблять через святково прикрашену ялинку, можливості поколядувати, поглянути вертепи. Різдво також вважають святом милосердя, тож не можна відмовляти нужденним у милостині. Своєрідною милостинею є і подяка колядникам, тому не реагувати на цей спів також не можна. Також у цей день заборонено лихословити і сваритися.Як і в більшість православних свят у Різдво забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті та робити іншу фізичну роботу. Ну, і народження Христа слід зустрічати охайними, не можна святкувати у старому, брудному одязі.Та все ж найкраща традиція та цінність Різдва – проводити час з родиною. Тож не забувайте про своїх рідних, започатковуйте власні традиції і насолоджуйтесь цим святом.І нехай в оці світлі дні преображаючий дух Народження Христового запанує в наших серцях і подарує мир, радість, добро і процвітання!Ісус народився! Славімо Його!/Files/images/golovna_18/IMG_1389.jpeg

Краєзнавче досьє «Славетна родина Симиренків»

2 січня минуло 200 років від дня народження Платона Симиренка Платон Федорович Симиренко (1821–1863), український цукрозаводчик, меценат української культури. Був одним із керівників фірми «Брати Яхненки і Симиренко», заснованої його батьком, Федором Степановичем Симиренком. Симиренки походили з козацького роду Семиренких, тобто Семируких, від старовинного слова «ренка» - рука. Жили здавна на Платоновому хуторі між Млієвом і Городищем на Черкащині. Рід був козацьким, але за Катерини ІІ його закріпачила: позбавили маєтку і вольностей. З кріпацтва родину викупив Федір Симиренко, який працював на Вільшанських млинах і заробив на тому чималі гроші. Мати Платона Федоровича – Анастасія Яхненко, теж була донькою колишнього кріпака з роду смілянських козаків Яхно. Її батько (Платонів дід) змолоду будь-що прагнув вирватися з кріпацької неволі, багато працював, вичинював шкури, шив взуття, тримав баштани. Згодом він здійснив заповітну мрію. Шлюб Федора з Анастасією був міцним єднанням двох працьовитих і волелюбних українських родин. Після одруження брати Анастасії, які орендували два млини у Смілі і торгували шкірою, запросили Федора у свою спілку. Він уніс свою частку паю, і такою родинною спільнотою утворилася фірма Яхненків і Симиренків. Це сталося приблизно у 1815-1820 році. Офіційно ж фірму було створено 14 липня 1858 року, коли вона вже мала дуже великі обороти, і необхідність у юридичному її оформленні стала нагальною. У Федора Степановича й Анастасії Михайлівни народилося двадцять двоє дітей, щоправда, лише 8 дожили до дорослого віку. Найстаршим був Платон. Хлопець закінчив пансіон Золотова в Одесі, хотів вступати до московського університету, але батько зажадав, щоб він залучався до справ фірми. Коли Платон познайомився з сімейною справою, у нього виникла ідея не тільки торгувати цукром, але й самостійно його виробляти. Платона відправили за кордон для детального ознайомлення з цукровиробництвом. Він вивчав технологію найкращих заводів Франції та Німеччини, і їх прогресивність його вразила – здавалося, реалізувати щось подібне в Україні неможливо. Але повернувшись додому, Платон вмовив родину приєднати до загальної справи виробництва цукру і, як з’ясувалося згодом, це стало новим щаблем успіху сімейного бізнесу. Фірма Яхненків-Симиренка заснувала перший у Російській імперії паровий пісково-рафінадний завод. У 1839 році розпочалось його будівництво у Ташлику, а Платон Федорович поїхав на чотири роки з України, щоб здобути освіту в Політехнічному інституті в Парижі. Свою роботу цукроварня розпочала у 1843 році. Для роботи на заводі було запрошено з Франції близько 30 кваліфікованих спеціалістів разом із їхніми родинами. Виробництво було повністю оснащене передовою західноєвропейською технікою і реалізовувалося на парових двигунах – вперше на той час у імперії. У 1850 році Платон Симиренко одружився з Тетяною Овчинніковою – дочкою відомого громадського діяча Івана Овчиннікова, який був тоді головою Одеської міської думи, купцем Першої гільдії, мільйонером. Зв’язок з такою родиною зробив Симиренків ще впливовішими. Старший син Платона Федоровича і Тетяни Іванівни - Лев, який став одним із видатніших спеціалістів-помологів, сорт яблук, вирощений його батьком, дослідить і назве Ренетом Зеленим Платона Симиренка.

/Files/images/golovna_18/IMG_1390.jpeg


ЗАХОДИ 2020


Літературний портрет «Корифей українського театру» (до 180 річчя від дня народження М. Старицького "Я вірю в Божу силу людської душі. Вона підніметься й над внутрішнім падінням і над зовнішнім гнітом. Проб'є час – і все чесне, добре, сповнене високих намірів, стане на чолі й під яскравим сяйвом дня піде до владнославних – любови, свободи і правди." М. Старицький 14 грудня виповнюється 180 років від дня народження М. П. Старицького – українського письменника, режисера, актора, громадсько-культурного діяча. Він був організатором театральної справи в Україні, режисером, видавцем, перекладачем – одним із тих невтомних трудівників, чиєю працею живиться кожна національна культура. У доробку письменника – поетичні твори, роман - хроніка «Богдан Хмельницький», історичні романи «Руїна», «Останні орли», «Розбійник Кармелюк», повісті, оповідання. До цієї дати в Кременецькій міській бібліотеці для дорослих підготовлено книжкову виставку –ювілей «Корифей української літератури». Експозиція презентує найвідоміші твори автора, дослідження його життя та творчості іншими авторами, а також літературу, що розкриває роль М. Старицького у формуванні українського театру. Ознайомитися з творами М. Старицького, а також із літературою про його життя та творчість ви зможете звернувшись до нашої бібліотеки.Нет описания фото.
Виставка-пам’ять «Обпалені Чорнобильським вогнем» до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 14 грудня в Україні відзначається День учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Надання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, людей що віддали свої життя та здоров'я заради порятунку нашої землі від страшної техногенної аварії, наслідки якої не дають спокою людству і сьогодні.Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклоняємось тим, хто усвідомлено й жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов`язок перед рідною землею і рідним народом.На изображении может находиться: 1 человек
З метою підвищення рівня правової освіти та створення належних умов для набуття учнівською молоддю правових знань, забезпечення їх конституційного права знати свої права і обов’язки, у районній бібліотеці оформлено правову виставку до Тижня права «Права людини понад усе».Нет описания фото.
/Files/images/pod/IMG_0321.JPEG

Увага Новинка, яку отримали завдяки Фундацiї Дарини Жолдак «Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані. Щиро дякуєм Дарині Жолдак за надану можливість ознайомитись і прочитати нашим читачам цю цікаву новинку!

Василь Стус (1938–1985) не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книжок. Бо в Україні його не друкували — збірки віршів ходили по руках у самвидавному вигляді, а публікували їх лише за кордоном. Участь у русі незгідних з русифікаторською й антиукраїнською політикою, активна правозахисна позиція двічі приводили Стуса на лаву підсудних за «антирадянську агітацію і пропаганду».У книжці «Справа Василя Стуса» зібрано документи з шеститомної кримінальної справи, що зберігається на полицях колишнього архіву КДБ УРСР у Києві (нині — Галузевий державний архів СБУ).Як і за що було заарештовано поета?Хто під час процесу намагався врятувати Василя Стуса, а хто зробив усе, щоб він назавжди зник за ґратами політичної зони на Уралі?До матеріалів 1980 року додано кілька публікацій, з яких читачі дізнаються про маловідомі факти життя, ув’язнення та загибелі одного з найбільш визначних не тільки українських,а і європейських поетів ХХ століття.Вахтанг Кіпіані – редактор видання «Історична правда», ведучий телепрограми «Історична правда на каналі «Еспресо», викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри «PR» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», засновник Музею-архіву преси:«Ніколи раніше документи з колишнього архіву Комітету державної безпеки в такому об’ємі не публікувалися. Там багато ніби дрібних папірців, але вони, як пазли, складають страшну справу Василя Стуса. Бо фактично стає зрозуміло, що його не було за що судити…»«Ця книжка не лише проливає світло на кримінальну справу, а й дає зрозуміти якою Василь Стус був людиною…»«Ця книжка зробить нас сильнішими. Бо опір злу — це щоденна потреба людини».

/Files/images/pod/IMG_0320.JPEG


УВАГА! Нові книги про Голодомор!Злочини проти людяності не мають терміну давності. Від усвідомлення кількості жертв Голодомору та зухвалості форм масового винищнння міського і сільського населення України - холоне кров у судинах, нестерпним болем відгукується у наших серцях. Хронологічні рамки Голодомору 1932-1933 рр., ніби розп'яття народу, застигли на могильних хрестах масових поховань. Вони є сакральним символом нашої трагедійності, жертовності, але і знаком відродження історичної справедливості. Національний музей Голодомору - геноциду та Інститут дослідження Голодомору спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України, Галузевим архівом Служби безпеки України, Українським інститутом національної пам'яті продовжують реалізовувати освітньо-патріотичний проект "Боротьба за свідомість". В рамках вказаного проекту до Драбівської районної бібліотеки передані книги по Голодомору, які мають патріотичне спрямування та покликані вести боротьбу за свідомість української спільноти.На изображении может находиться: 2 человека

Хвилина пам’яті "Провісники гідності" (до дня Гідності та Свободи)

Ми - українці - свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємоповага між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Український народ відчув потребу в єднанні, повірив у своє майбутнє і довів, що у нації, яка вийшла на Майдан і заявила, шо спроможна на захист своєї свободи, є велике серце і високий дух.Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця є пам'ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО. Також захищаючи незалежність і свободу України віддали своє життя і два випускники коледжу.Будь-яка подія має початок і має кінець. Ми повинні свято вірити, що на нашу землю скоро прийде мир, бо такий народ, як наш – добрий, щирий та відвертий, заслуговує на спокій і мир, злагоду і процвітання, які найближчим часом настануть.На изображении может находиться: 2 человека
Літературна панорама «Україна: від мови до нації» (до дня української писемності і мови)Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Офіційним святом цей день став у 1997 році.Дата 9 листопада припадає і на вшанування пам’яті Нестора Літописця, адже, за інформацією вчених, саме з його праць починається українська мова.Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.Нет описания фото.
Історичний книгопоказ «Шляхами подвигів і слави» (до дня визволення України)Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. В цьому році ми святкуємо 75 річницю.Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні. В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.На изображении может находиться: 3 человека
“Я тим уже боржник, що українець зроду…” (До 85-річчя від дня народження Бориса Олійника)Літературний автограф «Його покликання – поет і Українець» Борис Ілліч Олійник. Усього три слова. Але ж які! За ними — ціла епоха! Доля йому щедро насипала: щастя і радості, перемог і поразок… А найщедріше — таланту, мудрості та розуму. Мав і має високі посади і відповідальність за долі інших, почесні звання і нагороди, займався і займається громадською та політичною роботою. Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик сучасної української літератури. Борис Ілліч — світоч нашої поезії.На изображении может находиться: 4 человека
Виставка-пам'ять «Хай незгасне пам'ять про героїв» (до дня захисника України)Щорічно 14 жовтня в Україні святкують День захисника. Це день вшанування мужності і героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України./Files/images/pod/IMG-8696.jpg

/Files/images/pod/IMG-8492.jpg

Історичний екскурс «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ» (до дня українського козацтва)Для українських козаків день Покрови Божої Матері також був найбільш шанованим святом, адже їхню церкву було присвячено саме Діві Марії. В цей день, 14 жовтня, у козаків відбувалися вибори нового отамана.Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова.

День українського козацтва почали відзначати в Україні з 1999 року, коли Президент України Леонід Кучма впровадив це свято своїм Указом від 7 серпня 1999 року.


Виставка-спогад «Драбів – прогулянка крізь століття»

Драбів- це маленька часточка великої України яка приваблює до себе душевно гарними, талановитими людьми, пам'ятками історії та культури. На виставці представлені матеріали про найцікавіші і найвизначніші події в історії селища від початку заселення Драбова до наших днів, та відомих людей, які свого часу народилися або мешкали тут.

/Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/IMG_8049.jpg


Арт-досьє «Митець нового театру» до 175 річчя від дня народження І.Карпенко-Карого.

/Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/IMG_8053.jpg

Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім - І. Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.

За двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії.


Вулична акція «Молодь Че на Симоненківській орбіті» присвячена 85- річчю від дня народження Василя Симоненка.

/Files/images/golovna/tet-a-tet/IMG_7462.JPEG

Легко та просто називати себе сином народу, важко й далеко не кожному випадає щастя бути достойним цього високого імені. Легко і просто говорити про свою любов до України, важко й не кожному вдається справді любити її.

«Любити все прекрасне і земне і говорити правду…» - так, роздумуючи про громадське покликання письменника стверджував В. Симоненко. І справді його чесне і щире слово несло людям правду про людину та світ, тому й тривожить душу, вчить любові до рідної землі й поваги до її історії, а ще людської гідності, порядності, відповідальності за все, що відбувається довкола.

В цьому році відзначається 85-річчя від дня народження Василя Симоненко. З метою популяризації його творчості серед молодого покоління Драбівська районна бібліотека провела вуличну акцію «Молодь Че на Симоненківській орбіті». Партнерами бібліотеки в проведенні цього заходу були ДШМ та РЦКД.

Розпочалася вулична акція з ознайомленням молодіжної аудиторії з життям і творчою спадщиною видатного українського письменника. Працівники бібліотеки провели огляд літератури, яка була представлена на книжковій виставці «Незгасний біль і віковічна слава». Далі дітям запропонували почитати вірші Василя Симоненка.

Закінчився захід оглядом малюнків учнів Драбівської школи мистецтв за мотивами творів Василя Симоненка.

Завдяки вуличній акція «Молодь Че на Симоненківській орбіті» юнаки і дівчата дізнались більше про особистість письменника, відкрили для себе нові грані його таланту. Саме тому, що він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей – Батьківщина повік не забуде його.

/Files/images/golovna/molod/119118074_1005806309858860_6560420827584400324_o.jpg/Files/images/golovna/molod/119080194_1005807259858765_8594338195064800980_o.jpg/Files/images/golovna/tet-a-tet/119055334_1005806819858809_8797285711170054996_o.jpg/Files/images/golovna/tet-a-tet/119067034_1005806003192224_6433394419545955423_o.jpg/Files/images/golovna/tet-a-tet/119068627_1005807663192058_643834747653635755_o.jpg/Files/images/golovna/tet-a-tet/119067935_1005806619858829_8095142956230309279_o.jpg


28.08.2020 Тематична онлайн виставка "Дорога до безсмертя" до дня пам'яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і цілісність України

/Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/unnamed (1).jpg

29 серпня 2019 року - День пам'яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і цілісність України!Шановні українці! Указом Президента України В.Зеленського №621/2019 від 23.09.19 р. 29 серпня встановлено Днем пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. У цей день згадуємо подвиг Героїв України та вшановуємо пам'ять військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність України. По всій Україні до меморіалів та стін пам'яті загиблих покладаються квіти, проводяться зустрічі з родинами загиблих і постраждалих, згадуються героїчні сторінки життя. Пам'ятаймо подвиг українських воїнів, які віддали життя за мирне майбутнє Українського народу на своїй землі!

21.08.2020 Історико-документальна панорама «Моя Україна – вільна і єдина» до дня Незалежності України

/Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/IMG_6431.jpeg

Незалежність...Бо хто за що, а ми за незалежність.Отож нам так і важко через те.Ліна Костенко

День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото, але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, щовідбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже, незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.Незалежність – це, насамперед, можливість говорити те, що ти думаєш, і мати свою думку. Може інодітрохи неправильну, але все ж могти будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в якому разі не можна плутати свободу із вседозволеністю. Адже незалежність – це перш за все відповідальність за власні дії. Чи справді бути незалежним так легко? Вважаю, що ні, бо за справжню незалежність треба боротися, працюючи над собою щодня. Впродовж віків багато хто намагався обмежити нашу свободу,але ми повинні залишатись незламними, як і наша вільна і незалежна держава.


17.08.2020 Інформаційний калейдоскоп «Наших оберегів кольори» до дня Державного Прапора України

/Files/images/golovna/prisvyata_ukrana/117943609_986997448406413_8504613665869645085_n.jpg

Щорічно 23 серпня відзначається державне свято України – День Державного Прапора України.

Синій та жовтий колір прапора – поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим безмежжям хлібного лану – символу мирної праці і достатку. Усим тим, чим славилася наша Вітчизна споконвіку.

Свято встановлено «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…»

Державний Прапор – один із трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави.Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

ПРАПОР

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

О. Олесь


05.08.2020 Літературний автограф «Письменник і епоха: В. Винниченко» (до 140 річчя від дня народження В. Винниченка)

/Files/images/golovna/molod/IMG_5542.JPG

«Стійте всіма силами за Україну»Володимир ВинниченкоВолодимир Кирилович Винниченко − український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник. Народився 26 липня 1880 року на Херсонщині в родині селян. Навчався у сільській народній школі, у Єлисаветградській гімназії, згодом – на юридичному факультеті Київського університету.Брав активну участь в українському національному визвольному русі: був заступником голови Центральної Ради, а згодом, першим головою українського уряду в часи Української Національної Республіки.Володимир Винниченко є автором 14 романів, близько 100 оповідань. Його твори пробуджують національну свідомість.У літературу В. Винниченко увійшов у 1902 р. і відразу здобув визнання своїми оповіданнями: «Біля машини», «Голод», «На пристані», «Краса і сила», «Федько- халамидник», «Кумедія з Костем» та іншими.Глибокою психологією та напруженою дією відзначаються його твори «Дисгармонія», «Шаблі життя», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Сонячна машина». Понад сотню робіт письменника становить новелістика: нариси, ескізи, етюди.Чимало творів Володимира Винниченка перекладено іноземними мовами, його п’єси були представлені на сценах великих європейських театрів.Близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки – неоціненна спадщина майстра, частина з якої зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Володимир Винниченко – письменник світового рівня, який входить у культурне сьогодення незалежної України.


21.07.2020 Історико-документальний вітраж «У світлі Віри» (до Дня Хрещення Київської Русі - України)

/Files/images/pod/IMG_5096.JPG

Це благословенне свято ми відзначаємо у День Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, на долю якого випало прийняти Хрещення Київської Русі.

Понад 10 століть тому князь Володимир у Києві на Дніпрі хрестив киян і свій народ. Важко переоцінити важливість та наслідки тих подій для розвитку Української держави. Саме з хрещенням Русі на наших землях починає утверджуватися істинна духовність, виникає державність, яка була однією з найбільш потужних, великих і розвинених цивілізаційних складових Європи у Х столітті.

Сьогодні це свято об’єднує нас навколо справжньої духовної радості та національної ідеї. Воно є важливим етапом очищення суспільства й поваги до вічних цінностей нашої історії.


14.07.2020 Історичний екскурс «Біля витоків незалежності» (до 30 річчя від дня прийняття Декларації про державний суверенітет України)

/Files/images/pod/IMG_4037.JPG

16 липня 1990 року 355 депутатів Верховної Ради Української РСР прийняли Декларацію про державний суверенітет України.

У вказаному документі закріплювались загальнолюдські цінності та бачення майбутнього України. Декларувалось, що Українська РСР є суверенною національною державою з власним громадянством, а Український народ – єдиним джерелом влади. Декларація закріплювала право на державний бюджет, свою грошову одиницю та власні Збройні сили. Ухвалення Декларації про державний суверенітет стало вирішальним кроком до здобуття незалежності України.

З нагоди 30-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України Голова Конституційного Суду України в Драбівській районній бібліотеці оформлено історичний екскурс «Біля витоків незалежності» (до 30 річчя від дня прийняття Декларації про державний суверенітет України)


07.07.2020 Книго-показ «Сила родинного вогнища» (до дня Родини)

/Files/images/pod/107612060_957700071336151_4257302834769393560_n.jpg

Сім’я – це джерело любові та поваги, щирості та тепла, це те підґрунтя, на якому будується будь-яке цивілізоване суспільство. Саме родина є тією міцною цеглинкою, з котрої розпочинається держава, її добробут, економічний і культурний розвиток.

Родина є найпершим ціннісним орієнтиром та головним дороговказом на життєвому шляху кожного з нас. Вона формує особистість, знайомить із поняттями добра і зла, вчить довіряти, розуміти і прощати.

Для дітей родина – середовище, в якому у дитини складаються умови її психічного, фізичного, інтелектуального та емоційного розвитку.

Споконвіків український народ славиться своїми родинними традиціями та звичаями. Тепло сімейного вогнища, подружня вірність, турбота про дітей та батьків завжди були і залишаються для нас найважливішими суспільними цінностями.

До дня Родини у Драбівській районній бібліотеці оформлено книго-показ «Сила родинного вогнища».

Зичимо Вашим родинам миру, злагоди, достатку! Хай Ваші домівки завжди будуть зігріті теплом любові, щирості та взаєморозуміння!


25.06.2020 Історико-документальний екскурс «Дороговказ вільної держави» (до дня Конституції України)

/Files/images/golovna/pomj_nami_jnochkami/IMG_3760.jpeg

День Конституції - це національне свято багатьох країн світу. Українці відзначають Основного Закону України 28 червня.

Наша країна має багатовікову історію конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була опублікована ще на початку XVIII століття – в 1710 році і за оцінками істориків, стала однією з перших європейських конституцій Нового часу. Чинності конституція Орлика, однак, так і не набула.

Сучасна історія Конституції України розпочалася 28 червня 1996 року. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло становленню України як самостійної та незалежної держави і повноправного суб’єкта міжнародних правових відносин.


18.06.2020 Хвилини історичної пам’яті «Тільки пам'ять не сивіє» (до дня Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні)

/Files/images/pod/IMG_3610.JPG

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!


12.06.2020 Літературний колаж «Чоловік – батько, господар, воїн» (до Дня батька)

/Files/images/golovna/molod/IMG_3580.jpeg

Наші батьки - найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама - найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу.В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, "З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей", було підписано 18 травня 2019 року.

Дата його святкування на міжнародному рівні, за даними проекту DilovaMova.com, в країнах, де особливо шануються сімейні цінності, вже давно закріпилася в третю неділю червня. Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан, штату Вашингтон, США.


05.06.2020 Виставка-експозиція онлайн «Під покровом Святої Трійці» (до Дня Святої Трійці)

/Files/images/golovna/molod/IMG_3281.JPG

Що ж значить Трійця для українця?

Є дуже багато в цьому святі особливого і овіяного легендами: переплетіння віків з різноманітними традиціями і віруваннями, свідчення, розповіді Святого письма і новітні розвідки етнологів, істориків. Десь вони перетинаються, а десь ставлять ще більше знаків запитань. Втім, з великими святами так завше відбувається, тому що вони викликають у нас посилену увагу і обіцяють здійснення чогось неземного, а відтак вимагають відповідних знань. Так і з Трійцею - саме в цей день на землю зійшов Святий Дух, як і обіцяв Син Божий. Цей дух зійшов на апостолів, 12 рибалок, учнів Христа, які разом з Матір’ю Божою молилися в храмі на Сіонській горі.


01.06.2020 Виставка-знайомство «Берег дитинства» (до Дня захисту дітей)

/Files/images/golovna/molod/IMG_3275.JPG

У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято – День захисту дітей. Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Немає більшого щастя у світі, аніж посмішки дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави.

Зігріваючи теплом і любов’ю кожне дитяче серце, об’єднуючи зусилля заради майбутнього – ми виховуємо достойних українців, які неодмінно стануть гордістю держави. Діти – наше майбутнє, а значить – майбутнє України. Драбівська районна бібліотека до Дня захисту дітей підготувала виставку-знайомство «Берег дитинства».

Бажаємо нашим маленьким землякам міцного здоров’я, добра, радості, щасливого дитинства та сяючих посмішок!


25.05.2020 Виставка-адвайзер «Свідомий вибір. Орієнтуємось на професію»

Щорічно перед випускниками шкіл з поміж багатьох інших завдань постає та потребує вирішення ще одне, не менш складне і дуже важливе – завдання вибору майбутнього професійного шляху. Це не легка задача з багатьма невідомими питаннями «Ким бути?», «Яку професію обрати?», «До якого закладу поступити?», «Які іспити обрати?» і хвилюють вони не тільки дітей, а і їх батьків. Допоможе зробити свій вибір виставка-адвайзер «Свідомий вибір. Орієнтуємось на професію»

/Files/images/golovna/molod/IMG_2941.JPG


21.05.2020 До Дня вишиванки флеш-моб онлайн «Я ❤️Вишиванку»

/Files/images/golovna/molod/IMG_2742.jpeg

Вишиванка – Вкраїна і доля.В ній не лише барвиста краса.В ній боролися предки за волюІ відходили на небеса.Жито жали і хліб випікали,І у парі ішли під вінець.В ній дітей своїх благословлялиБатько й мати, від щирих сердець.Вишиванко моя, вишиванко,Ти- як пісня, у серці моїм.Одягну тебе в будні і свята,Щоб любов поселилася в нім.Сьогодні всі українці відзначають День вишиванки - символу, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де проживають.Вишиванка – не просте вбрання українців! Це символічна річ для кожного з нас, адже це є святковий одяг! В орнаменті можна побачити сліди історії нашої країни та історію свого роду.Як правило, вишиванку ми вдягаємо в святкові дні! Сьогодні особливий день саме тому, що в кожній області, в кожному місті і містечку українці об’єднанні! Нас поєднало велике почуття поваги і любові до українських національних традицій, до країни, один до одного!

Колектив Драбівської районної бібліотеки вiтає усіх Вас з чудовим святом самобутньої, неповторної, барвистої української культури — з Днем вишиванки!!


07.05.2020 Святковий колаж «Спасибі вам, мамо, за вічну любов» (до дня Матері)

/Files/images/golovna/molod/96511668_913897259049766_8323212686217183232_n.jpg

Усе бере від Матері початок …Матуся наша – ангел на землі!У ці травневі дні, коли прокидається від зимового сну матінка - природа, коли дзвенить у ніжній блакиті спів жайворонка, коли теплий, лагідний весняний вітерець ледь – ледь коливає шатро чаруючої зелені кущів та дерев, коли зацвітають перші квіти, приходить до нас прекрасне свято, свято народження життя, свято утвердження життя - Свято Матері, а ще святкуємо й дуже важливе споріднене свято – День сім’ї.Берегинею кожного роду, кожної сім’ї є мудра Жінка – матір. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найближчим, найдобрішим, найдорожчим ! А наша любов до Матері – безмежна та вічна!Мама!Найдорожче слово в світі!Де б не був ти, що б не робив, назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем відданим тобі.

Вклонімося, люди, матерям своїм, чим теплом навіки ми зігріті!!!


07.05.2020 Літературно-документальна панорама «Пам’ятаймо, славимо, вшановуємо» (до дня пам’яті і примирення)

/Files/images/golovna/molod/96533761_913204112452414_6626771557156913152_n.jpg

Літературно документальна панорама онлайн «Перемога: нам жити і пам’ятати»з нагоди Дня пам’яті та примирення та 75 річниці Дня Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні.

Війна далеко. Але пам'ять з нами

Хоч ветеранів мало вже між нас,

Тож дай нам Бог йти мирними шляхами

А Дні, що відлетіли, пам'ятать.

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знову й знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.


24.04.2020 «Біль, якому немає меж – ЧАЕС» (до дня Чорнобильської трагедії)

/Files/images/golovna/molod/95087649_903868470052645_3581768241124474880_o.jpg

Події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу.

До дня Чорнобильської трагедії Драбівська районна бібліотека вшановує пам`ять загиблим ліквідаторам та тим, хто постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.


03.03.2020 Літературно-мистецький колаж «Великий син великого народу» до дня народження Т.Г. Шевченка

/Files/images/golovna/molod/IMG_0836.JPG

Тарас Шевченко – вічний Кобзар, що торкається струн душі кожного українця. Його вірші знайомі нам з дитинства, його творчість й досі викликає багато дискусій, щире захоплення і знаходить безліч шанувальників поза межами нашої країни. Свої переживання митець умів переносити на полотно, але саме малювання словом возвеличило його як генія українського народу.

Напередодні Шевченківських днів в Драбівській районній бібліотеці відповідно до планів департаменту культури і взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА, сектору культури молоді і спорту райдержадміністрації та Драбівської районної бібліотеки влаштований літературно-мистецький колаж «Великий син великого народу», на якому представлена література про життя і творчий шлях Великого Кобзаря, яка покликана виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало перед українцями живим прикладом того, як можна крок за кроком звільнятися з полону пригніченості, зневіри, комплексу меншовартості і національної депресії. Минають роки, століття, а гострота і сила Шевченкового слова живе.

/Files/images/golovna/molod/IMG_0834.JPG


03.03.2020 Святковий калейдоскоп «Жінка. Весна. Кохання.» до Міжнародного жіночого дня

/Files/images/golovna/molod/IMG_0796.JPG

Весна! Недаремно вона жіночого роду. Вона – пробудження, початок здійснення найкращих мрій і сподівань. Вона – наша радість і любов, усе те, що ми бачимо у матері, жінці, сестрі, бабусі. Весна і жінка, весна і мати – це краса і любов, мир і радість. Це вічність нашого життя. І не дивно, що саме на початку цієї прекрасної пори жінок всього світу вітають з чудовим святом Міжнародним жіночим днем – 8 березня.

Для наших любих матусь, коханих жінок в Драбівській районній бібліотеці згідно планів департаменту культури і взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА, сектору культури молоді і спорту райдержадміністрації та Драбівської районної бібліотеки 2 березня презентується виставка-святковий калейдоскоп «Жінка. Весна. Кохання.», де відвідувачки мають можливість познайомитися з цікавими матеріалами з книг про видатних жінок України, переглянути жіночі журнали, погортати збірки кулінарних рецептів, знайти корисну інформацію для себе, скористатися порадами по вихованню дітей, а також як бути успішною %D

Календар

Попередня Червень 2021 Наступна
ПВСЧПСН
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930